У четвер ввечері до мене заїхав Віталік по килимок, палатку та рюкзак для походу в Карпати на вихідні. Спочатку я не хотів їхати – тільки повернувся з Криму і ще не хотілось ні гір, ні довгих піших прогулянок. Але, прикинувши альтернативу походу в Карпати, я вирішив віддати перевагу горам перед Львовом. Отже, в п’ятницю о другій годині сідаємо в потяг Львів-Рахів і їдемо на південь. Два слова про компанію, яка зібралась. Віталік – мій друг, з Галкою я знайомий через схожий похід на Чорногору років з чотири назад. Рома – хлопець Галки, Наталя – подруга Галки, Сергій – наш провідник, він знає маршрут із закритими очима (що, як виявилось, дуже важливо), інша Наташа приїхала з Києва. А Стас – брат Віталіка. Я слабо уявляю куди ми їдемо. Віталік каже, що приїдемо в село, там піднімемось на полонину і заночуємо. Добре, от тільки приїздимо ми в одинадцятій годині – та якось на це уваги не звернув.

Сім годин в потязі пройшли швидко. Стемніло. Виходимо в селі Ясиня. Сергій швидко орієнтується на місцевості і вибирає напрям для продовження руху, він іде попереду і час-від-часу освічує дорогу ліхтарем. Перед поворотом на підйом п’ємо гарячий чай в кафе з типовими відвідувачами для цього регіону і часу доби. Виявляється, Сергій так робить завжди – приїздить сюди вже вночі і піднімається на Драгобрат в темряві. В мене вже є досвід спуску з гори вночі в Криму, а підйом буде перший.

Read the rest of this post »

Викладаю декілька історій подорожей. 

8 липня поїзд Львів-Сімферополь взяв нас з Льошою на борт і помчав до моря. Дорога пройшла добре – було не жарко і не холодно ;) приємні сусіди по купе. В Жмеринці продають смачні вареники з вишнями.

В Сімферополі нас вже 5 годин чекала Маша, вона приїхала раніше з Гомеля. Домовився я з нею про наш спільний похід через інтернет. На вокзалі зустрілись з Саньою та Дімою, в жовтому капелюшку була тут і Маша. Сьогодні фінал чемпіонату світу з футболу, тому вирішили на один день зупинитись в Сані, щоб подивитись матч. Я не великий любитель футболу, але такі матчі дивлюсь із задоволенням, та ще й дощ надворі. Гроза. В мені купа оптимізму, Льоша хоче сонця і моря вже.

Зранку на другий день розпочалась наша подорож. Перший пункт призначення – Судак. Маршруткою дорога зайняла 40 хвилин. Квиток 20 грн. Проїзд в Криму на маршрутках дорожчий, ніж у нашому, львівському регіоні. Як тільки зійшли з автобусу, тут же місцеві жителі почали пропонувати житло та проїзд. Спочатку це мене нервувало, потім звик. А це ще я не зустрічався з татарами – про них взагалі окрема розмова.   

Піша прогулянка через весь Судак зайняла всього 30 хв. Невеличке містечко на березі моря в гарній бухті. Пройшли біля залу, де проходить фестиваль КВН. Ще пару метрів і виходимо на пляж. Він повний людей, безкоштовний вхід тільки для відпочиваючих на базі «Судак», для всіх інших – 30 гривень. Пройшовши метрів 100 в сторону, змогли зручно розташуватись на набережній. Тут і рюкзаки є де скласти, і вода чистіша, і, головне – на халяву. По дорозі через базарчик, я купив маску з трубкою. Маска гумова зі склом – зроблено в Україні. Вперше плавав в морі. Очікував, що солена вода тримає тіло над водою краще ніж прісна, але різниця на перший погляд не відчутна. Зате різниця смаку відчутна дуже добре ;) Вода чиста і прозора. Поплававши в морі, вирішили подивитись на Судацьку фортецю. Розташована вона високо на горі, ми піднімаємось до неї напряму по стежці. Вхід – 12 грн. Заходимо всередину. Фортеця збереглась в декількох місцях достатньо добре. З верху мурів відкриваються гарні краєвиди на Судак та море.

Read the rest of this post »

Здійснилась одна з мрій, навчився кататись на кайті.

Із самого початку, започатковуючи школу реалізації ідей, ми думали про розширення, щоб ідеї були не лише ідеями програмістів, і щоб ми допомагали не лише програмістам. Зараз, коли є практичний досвід роботи школи, ми хочемо зробити крок вперед, розширити школу, здійснити той свій задум, почати новий напрям. 

Ми вибираємо кіно.

Це один з постів про подорож до океану. По-трохи перенесу решту з жж і сюди.

Приїхали ми сюди вже пізно вечері з Сан Мішеля. Ішов дощ. Хотілось переночувати тут і з самого ранку оглянути місце. Але коли я побачив, що все місто розташоване на такому клаптику землі, зрозумів, що треба повертати назад. Готель знайшовся за третім разом. Перша ціна була 90 євро за ніч (вікна виходять на стоянку, це бюджетний варіант), потім був ще номер за 60. Була думка повертатись ночувати в Сан Мало, але по дорозі зустрівся затишний готельчик за 35 євриків. Це нам підійшло. Можу сказати, що це був найзручніший номер за всю подорож.  

Читати далі

Це ідея для часу, коли один з проектів приносить $10К прибутку в місяць без особливого напрягу з моєї сторони. Це може бути вдала програма для мобільних телефонів чи корисний людям інтернет-сервіс. 

Купуємо 5 волинянок. Ціна одної біля 10 000 грн. Якщо купувати оптом, то можна знайти за штуку баксів, або дешевше. Кожну машину треба гарно відремонтувати і пофарбувати, наклеїти логотипів та великий номер. Далі їдемо в Шацьк. Там болота, озера, ліси і поля. З таким же успіхом можна десь і в Карпати, це не принципово. 

На місці, прямо посеред лісу на галявині, розбиваєм табір. Кухня, стоянка, місце для наметів, туалет, штаб. Розробляємо маршрут для раллі. Стрічки, стовпчики, вказівники. Потім карти, рації, шоломи. Технічно ніби все. 

Приїзжають клієнти - учасники раллі. Заїзд триває два дні. Одна волинянка для команди з водія і штурмана. В перший день команди ознайомлюються з трасою та з машиною, проводим один тренувальний заїзд. На вечір можна розслабитись в бані. Другого дня розпочинається фінал. Учасники повністю екіпіровані, готові до гонки. Тривають перегони. 

В такому таборі можна прожити все літо. Гарний піар та сайт буде залучати клієнтів. Орієнтовна ціна участі у раллі для команди - 1500грн. Потрібні деякі фінанси на купівлю машин, їх ремонт, спорядження. Думаю, для початку такого діла потрібно штук з 15. Тобто питання тільки в часі та бажанні.